http://osvita.ua/blogs/55235/

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Якщо методичні курники (офіційно - методичні служби) є величезним гальмом у розвитку творчого потенціалу та педагогічної свободи вчителя, то місцеві органи управління освітою складають реальну загрозу для її нормального функціонування взагалі. Особливо в сьогоднішніх умовах, коли під лозунгами децентралізації та за відсутності єдиного типового Положення про діяльність таких структур, у нормативні документи, що визначають їхню діяльність та затверджуються на місцевому рівні, внесені такі повноваження, що й не снилися колишнім райвно та облвно навіть у радянські часи.

На фоні розмірковувань найвищих освітніх очільників про децентралізацію та педагогічну свободу, місцеві чиновники максимально авторитаризують систему управління освітою, роблячи із останньої удільні князівства місцевого масштабу, де процвітає чинопоклоніння, педагогічне рабство, паперотворчість, методичні розваги та каргокульт.

Місцеві «міністри освіти» фактично будують місцеву освіту на основі власного бачення її сутності. Добре, якщо це власне бачення є таким, що відповідає тенденціям розвитку. Але, як свідчать численні факти, найчастіше все відбувається у зовсім протилежному напрямку.

А що ж МОН? На нашу думку, у цій ситуації МОН зайняв досить «цікаву» позицію. Із одного боку, він заграє з освітніми князьками місцевого розливу, які на людях і в промовах підтримують курс. Але не хоче бачити, що то лише на людях і в промовах.

Із іншого боку, чиновники МОН бояться і не дуже хочуть виникати в ситуацію, бо знаходяться дуже далеко від того плуга, якого щодня тягнуть десятки тисяч педагогів. Та і набагато зручніше не марати рук тим Плугом, а розмірковувати з трибун та перед пресою про високі матерії й майбутнє освіти, яке наступить через енну кількість років.

Пам'ятаєте, як за Микити Хрущова : «Нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі».

Нам знову обіцяють освітянський «комунізм», коли «щасливими» начебто будуть всі. Але того ніколи не буде.

Й одна із причин - існування системи удільних князівств. Якщо її не почати руйнувати уже сьогодні, то з роками це буде зробити надзвичайно складно. А бажаючих її зруйнувати серед тих, хто може і має право приймати подібні рішення чи формувати відповідну законодавчу й нормативну базу, я не бачу.

Іншими словами: місцеві органи управління освітою давно перетворилися в п'яте колесо освітянського воза. Більше того, на відміну від чотирьох круглих коліс, п'яте є квадратно-дубовим. Як за формою, так і за змістом роботи. І не відбивши його назавжди від освітянська воза, дарма очікувати, що він буде їхати краще..