... Ми перетворюємо всю "виховну роботу" у серію "холостих пострілів", у нас має місце "кавалькада заходів" на папері і порожнеча  в душі…

"Відкриті уроки, виховні години стали продуктами  «репетиційної педагогіки», на яких, як на виставі: вчитель – головний режисер, кожен учень грає свою роль,  знає, коли і що має сказати, в який бік  повернутися, що продемонструвати. І не дай, Боже, якогось збою, якогось зайвого слова, власної думки  чи недоречного запитання. Що тоді робити? На таких уроках всі присутні бачать дітей і педагога,  які дуже добре вміють  працювати, знають весь програмовий матеріал. Але що візьме з такого уроку молодий спеціаліст? А якщо завітати у цей клас на другий день? Можна побачити зовсім іншу картину. Кому це потрібно?  Тільки не школі".

http://osvita.ua/blogs/53140/